DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события


У «Дзвінку» низку казок, переважно про тварин, за підписом Бабуся, опублікувала Олена Пчілка. Розраховуючи на найменших, письменниця іноді пом'якшувала кінцівку казки, переслідуючи при цьому чисто розважальну мету. «Казка про коржика» у переказі Олени Пчілки.на відміну від народної «Колобок», наприклад, записаної Панасом Мирним, завершується так: коржик співає-співає в лисички на носі... Вона його - гам! А у неї зуб - трісь! (Це коржик, поки гуляв по лісі, так висох, що хитрунці й не вдалося його з'їсти). І побіг коржик додому. А дід з бабою зраділи, що він повернувся, і вирішили його не їсти - хай живе!

По пам'яті записала казки, почуті в роки дитинства на Вінниччині, і С. Тобілевич - письменниця, перекладачка, фольклористка, акторка, дружина класика української драматургії І. Карпенка-Карого (І. То-білевича). Софія Тобілевич зібрала понад 1000 народних пісень, казок, анекдотів із різних регіонів України.

Отже, наш юний друже, книжка пропонує твоїй увазі українські народні казки в записах та публікаціях письменників XIX- початку XX ст., творчість більшості яких ти вивчаєш у школі. Прочитавши ці казки вдумливо і неквапно, ти переконаєшся, що лише той письменник, котрий занурився серцем у безмірну глибочінь фольклору, досягнув відшліфоваиості його поетики, мудрості народної філософії, секретів психології поетичного мислення, стає духовним виразником свого народу.

Українська література щаслива на такі таланти: Т. Шевченко, І. Франко, С. Руданський, Панас Мирний, І. Рудченко, Леся Українка, Марко Вовчок, М. Старіщький та ін. Сьогодні, в час правдивого погляду на нашу історію, ми заново відкриваємо для себе імена тих, котрі зробили значний внесок і в життєпис української фольклористики - М. Максимовича, І. Срезнєвського, П. Куліша, П. Чубинського, М. Дра-гоманова, М. Костомарова, Ганни Барвінок, І. Верх-ратського, Олени Пчілки, Я. Головацького, Б. Грінчен-ка, В. Шухевича, І. Манжури та багатьох інших.

Збирання, публікування народних творів, намагання сформувати наукові засади вітчизняної фольклористики, пошуки найвдаліших принципів публікації, класифікації зібраного матеріалу, удосконалення методів збирання - все це сподвижництво наших літературних класиків.

І. Рудченко згадував: «Казкакажеться швидко; той, що розказує, по двічі вам одного казати не стане. Оце, було, просиш розказати казку. Розказує той, ти й слу-^ хаєш. Як розкаже вже до кінця, то ти береш мерщій пі-ро та папір і давай списувати, щоб чого не забути. Списуєш-списуєш, аж утомишся. Прочитаєш сам собі: ні І Здається, мов не так. Просиш знову розказати. Марна праця!..» 1

Сьогодні, володіючи звуковою технікою, ми можемо здійснювати й звукові записи казок, чим зробимо не-^ оціненну послугу для нащадків. І повинні цією вдячною справою займатися всі, хто ратув за народну культуру, включаючи і школярів. Звичайно, нелегко письмово фіксувати казки, легенди, перекази.

Народна творчість, народне мистецтво - могутнє духовне древо. Бурштиновими краплями проступає на ньому чарівна живиця поезії, фантастичних мрій наших предтеч, збережена у прекрасних казках. Із золотої криниці рідних казок ми черпаємо скарби народної мудрості, благородства. А скільки дотепних висловів знайдемо в казках! Скільки влучних слів запам'ятаємо! Як замилуємося красою живого народного слова!

Лідія Дунаєвська

фильмы бесплатно
Предыдущая страница | Страница 4 из 4