 Прокинувся Чокчо, запитує: - Не прийшов Лян? Відповідають йому друзі: - Прийшов на свою голову! Ось поглянь, який він став! Подивився Чокчо. Бачить - лежить біла м'яка шкурка. Сказав спасибі своїм друзям Чокчо, пожалкував тільки, що не сам з Ля-ном розправився. Розшукав Чокчо в будинку Ляна хутро Бельди. Мисливські набої забрав, різні товари, що Лян обдурюванням у людей відібрав, - усе склав у Лянову шкуру. Забрав своїх друзів: м'ялку з довбешкою, жолудя, щуку та рожен. Став на свої лижі. Піднялися лижі знову, полетіли як стріла. Під самим носом у Ля-нових слуг пролетіли. Долетіли лижі до того місця, де їх Чокчо знайшов. Залишив їх хлопчик: «Спасибі за допомогу. Чужого мені не треба». Щуку на найбільшу глибину річки випустив. З довбешкою і м'ялкою на тому місці, де рибу ловлять, попрощався: знадобиться господареві, коли повернеться. Рожен на старе місце біля вогнища поклав. Жолудя в м'яку землю кинув, щоб проріс той і нове дерево з нього виросло. І пішов Чокчо своєю дорогою. Додому повернувся багатий. Розгорнув він Лянову шкуру - все стійбище здивувалося: як багато в ту шкуру влізло! Зраділа мати, сестри зраділи, що повернувся Чокчо. Цілують, обнімають його, від себе ні на крок не відпускають. А Чокчо каже, як мужчина і мисливець: - Мої унти геть стоптались. Пошийте мені нові. Завтра в тайгу піду. Пошили йому сестри унти з Ля-нової шкури. Довго носив їх Чокчо, тому іцо нема на світі шкури міцнішої від шкури шахрая й грабіжника, який не знає жалю і не зважає на сльози скривджених.  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 6 740
|
|
|
