DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Сирота Мамбу
Сирота Мамбу
на той берег вилізли. До маньчжурського амбаня побігли. Питає той, що з ульчів ніканському царю взяли.

Відповідає чоловік-утроба, із халата воду викручуючи:

- Амурську воду взяли!

А вітер усе дужчає й дужчає...

Вже хати ульчів погойдує. З покрівель лати скидає. Просять старі Мамбу: «Перестань дути!» А Мамбу уже все повітря випустив. Уже без нього гуляють вітри по Амуру. Кричить їм Мамбу: «Годі!» Розігрались вітри, не чують...

Схопив тоді Мамбу свого бойового лука, напнув тятиву із жили лося, наклав стрілу із залізної берези, нанизав на стрілу гарячу жарину і пустив у великий вітер. Злякався великий вітер, додому втік. А за ним середній і маленький вітри втекли.

Тихо стало.

Хвилі вляглися.

Дерева знову рівно стоять.

Каже Мамбу:

- Рись завжди в одне місце воду пити ходить. Знову ніканські люди сюди прийдуть! Треба з цього місця скоріше йти геть. Чоловік-утроба, доки нас усіх не з'їсть, ходити буде...

Не послухалися старі. Не хотіли рідного місця кидати. «Як можна! - кажуть.- Наші батьки тут поховані».

Минув якийсь час - узимку знову ніканські люди до Сулакі прибули. На великих нартах приїхали. У нарти страшні звірі впряжені: голова, як в оленя, на хвості волосся, на чотирьох ногах круглі копита, на шиї волосся па один бік. Лю-

дей удвоє більше, ніж раніше. І чоловік-утроба з ними.

Знову данину вимагають. Знову по коморах пішли.

Каже Мамбу людині-утробі:

- Ніхто ще з одного місця двох гілок не зрізав!

Закричав ніканський чоловік на Мамбу, ногами затупав. Підскочили воїни до Мамбу, вбік відштовхнули.

Пішов Мамбу додому. Ведмежого сала набрав. Шматками його нарізав.

До ніканських нарт дістався. Сало знизу до них прив'язав.

Знову ніканці у Сулакі усе з комор вигребли. Хутро, речі всілякі й харчі забрали.

На нарти посідали.

На своїх звірів закричали.

Поскакали ніканські звірі.

Тільки полоззя скрипить та сніг позаду нарт здіймається.

Знову плачуть жінки. Лаються старі. Каже їм Мамбу:

- Усіх собак сюди давайте!

Привели усіх собак, які в селищі

були. Взяв Мамбу найдужчого вожака, шматок сала ведмежого понюхати дав, у ніканський слід носом тицьнув.

Відчув вожак, у який бік сало поїхало, кинувся по сліду. Решта собак - за ним!

їде чоловік-утроба на нартах своїх. Радіє - багато з ульчів узяв. Скільки царю ніканському віддасть - не рахує, а скільки собі залишить - про те мовчить. Уже до середини Амуру доїхав він зі своїми людьми.

Тут собаки наздогнали ніканських людей.
Сирота Мамбу


Страницы: 1 2 3 4 5
 
Вернуться назад | Просмотров: 6 443