DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Хлопчик Чокчо
Хлопчик Чокчо
- Ти нам допоміг, і ми тобі допоможемо! Куди ти йдеш, маленький нанайцю?

- За батька мстити іду! - відповідає Чокчо.- Тільки мало сили у мене, не знаю - чи дійду... Путь далека! Як через Амур перейду?

Кажуть йому лижі:

- Це не біда. Ставай, понесемо тебе - швидше діло піде.

Засміявся Чокчо:

- Хто ж по траві на лижах ходить?

Однак на лижі все-таки став. Виросли тут у лиж крила. Знялися вони в повітря й полетіли. Та швидко-швидко. Вітром мало пов'язки з голови не зірвало. Над Амуром полетіли - немов голуба стрічка, в'ється ріка.

А лижі летять і летять, тільки вітер свистить у вухах. Миготять унизу ріки, стійбища, ліси... У Чокчо дух перехопило.

Примчали лижі в Сань-Сін.

Подивився Чокчо й злякався.

Стійбище велике-велике, будинків багато. Ніколи Чокчо не думав, що в одному місці може бути стільки будинків: рядами стоять, один на один поставлений; стільки їх, що й кінця не видно. І народу тут видимо-невидимо. Гамір від голосів такий стоїть, немов буря дерева валить. Штовхаються люди, кричать. Купують, міняють, продають. Людей багато, а знайомих немає. Питає Чокчо, як до будинку Ляна-маньчжу пройти. Сміються пере-

хожі з хлопчика, не розуміють. Хто вдарить його, хто штовхне, хто за косу смикне, хто нагримає. На його щастя, проходив один дідусь, який мову нанайців знав. Розпитав він Чокчо. Показав, де Лян-маньчжу живе. Пішов у той бік маленький нанаєць.

Бачить - гарний будинок стоїть. На даху вгору кінці загнуті. На тих кінцях срібні дзвоники висять, дзвонять. У вікнах прозорий папір вставлено. Довкола будинку дерева різні ростуть: вишні, яблуні... Золоті пташки на деревах сидять. Музика грає. Струмки поміж деревами біжать, дзюрчать, немов Тихенько розмовляють.

Зайшов Чокчо в будинок, кричить:

- Гей, Ляне, виходь на бій! -і палицю тримає напоготові, щоб із Ляном битись не на життя, а на смерть.

Ніхто не відповідає маленькому нанайцеві. Мабуть, дома того чоловіка нема.

Зайшов Чокчо в кімнату Ляна. У попіл жолудя засунув, щоб той полежав на м'якому. В таз для вмивання щуку пустив. Рожен біля печі поставив. М'ялку з довбешкою залишив біля дверей. Сам сів на нари та й заснув.

Увечері повернувся Лян, п'яний, веселий.

Захотілося йому в пічці вогонь розвести. Нагнувся до пічки, жар почав роздмухувати. А тут жолудь як підскочить та як ударить Ляна в око! Закричав від болю Лян, кинувся до таза з водою, щоб очі промити. А щука з таза висунулась і куснула Ляна за носа.
Хлопчик Чокчо


Страницы: 1 2 3 4
 
Вернуться назад | Просмотров: 6 740