DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Близнята
Близнята
- Ці дітки прибігли сказати, благородний нойоне, що прийдуть зараз нанайські старі люди, ту данину принесуть, що велів ти з них узяти.

ІЦе більше набундючився нойон. Носа вгору задер. У небо голубе дивиться, щоб на нанайських старих не дивитись, очей не псувати. Ждав, ждав... Шия у нього заболіла, а нанайських старих усе нема.

Каже тут Чубак:

- Не прийдуть старі, благородний нойоне! Бельди данини нікому не платили. У своїх річках рибу ловили, у своїй тайзі звіра били, по своїй землі ходили, своїм повітрям дихали. їм смішно данину платити. Платити почнуть - сміятися будуть. То щоб тебе не скривдити, вони зовсім не прийшли. А ми маленькі, ми нічого не розуміємо... Ось подарунки тобі принесли, нойоне.

Висипав Удога з кисета пригорщу амурської землі:

- Прийми, нойоне, жменю нашої землі, якщо тобі своєї мало!

Витяг Чубак з торбинки око сови:

- Прийми, нойоне, і мій подарунок - око сови. Тоді й уночі ти зможеш побачити, що на Амурі хоробрі люди живуть.

Витяг Удога перо з хвоста орла з червоним дзьобом:

- Прийми, нойоне, побажання, щоб ти жив стільки років, скільки живе орел, і щоб тебе, як орла, всі боялися. Тільки на Амурі страху перед тобою не буде!

Висипав з торбинки Чубак жменю попелу:

- Нехай всі твої вороги пере-

творяться на попіл, нойоне! Нехай попелом укриються всі злі помисли проти амурських людей!

Здивувався нойон тому, як розмовляють маленькі нанайці. Злякався: якщо діти такі, то які ж у нанайців воїни і чоловіки! Взнаки нойон не подав, страх свій приховав. На близнят закричав:

- Завтра пошлю солдатів своїх до Бельди! Віддам на поталу вогню всіх мертвих, а живнх мертвими зроблю!

Уклонився йому Удога:

- Твоя воля, благородний нойоне, тільки завтра тобі удачі не буде. Краще сьогодні зроби те, що сказав.

Не послухався нойон. Перечекав ніч. У похід зібрався. Тут полив такий дощ, що береги зникли і всі шляхи розмило. Пішли солдати нойона, та мало в болоті не втонули. Порох у їхніх рушницях відсирів. Повернулися солдати.

- Сонце вчора в хмару сідало,-каже Удога,- на зливу. Прикмета вірна!

Пройшла негода. Висіяли зірки на небі.

Каже нойон:

- Завтра до селища Бельди попливу. Всіх знищу! Усіх живих мертвими зроблю, усі оселі спопелю!

- Твоя воля, благородний нойоне, - відказує Чубак, - тільки завтра тобі удачі не буде. Зроби сьогодні те, що надумав.

Перечекав нойон ніч. Зранку звелів підняти вітрила на усіх сам-панах - пливти до Бельди.

Налетіла із заходу чорна хмара з білим вінцем: така буря зчинилася - в житті своєму не бачив нойон такої бурі! Заревів Амур. Хвилі до неба піднялися, хмари до землі спустилися. Дунув вітер один раз - усі вітрила на сампанах порвав. Дунув вітер удруге - всі весла й щогли поламав. Ледве сам-пани цілі залишилися. Щастя, що втретє вітер не подув.

Каже Чубак:

- Учора зірки дуже миготіли: на бурю це.

Сидить нойон сердитий. Халатом закрився, ні на кого дивитись не хоче, нікого до себе не підпускає. Від злості усі нігті собі переламав. Усіх дівчат своїх розігнав. Писаря свого палюгою відлупцював.

Підійшли до нього близнята. Кажуть:

- До цього часу ми тобі казали, благородний нойоне. Тепер ти скажи нам. Ось ти бачив, що ми свою землю знаємо і недаремно з неї данину свою беремо: рибу, хутро, птахів. Як же ти хочеш данину збирати із землі, якої ти не знаєш?

Сполотнів нойон, думає: «Як упораюсь я з народом, у якого навіть хлоп'ята такі розумні?»

Поїхав назад на свій бік маньчжу-нойон.

Це не так давно було. Ще є старі, які тих близнят пам'ятають. А може, вони про них від своїх батьків чули... Хто знає!
Близнята


Страницы: 1 2
 
Вернуться назад | Просмотров: 5 132