DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Сирота Мамбу
Сирота Мамбу
Жінки кажуть:

- Мабуть, бідні ці люди... Соболів, видно, у них нема... Нікан-ському царю, певне, холодно... Нехай погріється нашими соболями!

А ніканські люди вже й самі по домівках гайнули. У всі оселі пішли, по всіх коморах полізли, добре, що в ульчів ніяких замків ніколи не було, - від кого зачиняти, коли всі свої! Нишпорять ніканські воїни, тягнуть хутро. По соболю з людини давно взяли, а все хутро: і ведмедя, і соболя, і рисі, і нерпи, і лисиці, і колонка - все в човен цуплять. Очі витріщили, захекались, удвох за одну шкурку хапаються.

Каже Мамбу людині-утробі:

- Чоловіче добрий, уже давно твої воїни взяли те, що ти даниною називаєш, а все тягнуть наше хутро... Скажи, не час припинити це?

Заворушився чоловік-утроба. Голову витягнув, на Мамбу дивиться. Та такими очима, неначе змія Хі-му: горять очі у нього зеленим вогнем, так і з'їв би хлопчика!

- А решту мої воїни беруть мені і собі за те, що ми вам милість ніканського повелителя привезли. Стомились ми і витратилися в дорозі, довго до вас їхали...

Бачать старі, що з милості ніканського царя вони все добро втратили. Головами хитають, на нікан-ських людей образились.

Каже Мамбу:

- Відібрати у них треба все!

А як відбереш?

Знесли ніканські люди все хутро в човен. Зверху на нього чоловік-утроба сів. Відштовхнулися жердинами і попливли назад.
Ось тобі й гості! На частування і не глянули, тільки комори спустошили. Жінки заплакали. Чоловіки лаються.

Мамбу геть розсердився.

- Не нам, то і не їм! - каже.

Вийшов він на берег, свистіти почав.

Усім відомо: коли біля води свистиш - вітер починається. Надув Мамбу щоки. Стільки повітря увібрав, що сам круглий став. Довго свистів. На його свист спершу маленький вітерець прибіг. Заворушилася трава, воду на річці брижами вкрило, на щоглі ніканського човна знак заполоскався. А Мамбу свистить. Прилетів середній вітер на допомогу меншому братові. Зашелестіло листя на гілках, почали вони погойдуватись. На хвилях у річці баранці застрибали. На нікап-ському човні щогла вигинається. А Мамбу свище. Бачить середній вітер - і в нього сили не вистачає. Покликав на допомогу старшого брата. Примчав великий вітер. Стали дерева гнутись і ламатись. На Амурі вода потемніла, хвилі піною взялися, вище хат піднімаються. З ніканського човна вітрила зірвало, на ніканському човні щоглу зламало, вода човен заливає... А вітер усе дужчає й дужчає. Перекинувся човен. Попадали у воду ніканські воїни. На кому зброї більше було, ті відразу на дно пішли; на кому менше - ті на хвилях борсаються, воду хлебчуть. А чоловік-утроба, як пузир, па хвилі гойдається, потонути пе може - надто жирний! Все, що у Сулакі шканці взяли, у цю бурю втратили, та й своє все розгубили. Насилу-силу
Сирота Мамбу


Страницы: 1 2 3 4 5
 
Вернуться назад | Просмотров: 6 443