 Бог дав - і Богданцем назвали його. Не росте він по роках, а росте по годинах, так росте, як з води йде. За вісімнадцять годин, як за вісімнадцять років виріс. - Тату мій любий! Що воно таке, що чужі батьки ходять по гостях, і до них гості ходять, а ви нікуди не ходите, і до вас ніхто? Хіба у вас рідні нема ніякої? - Є,- говорить,- сину, у другім селі брат, та дуже вбогий, та я до нього й не хочу ходити. - А,- каже,- тату! Над нами - тільки один бог багатий. Дайте мені хліба, я до нього сходжу сам. Приходить він до нього: - Здорові були, дядечку! - Доброго здоров'я, Іване! Його дядько був коваль; - Дядику! Зробіть мені палицю, щоб мені підпиратися було добре. Пішов у місто, купив сто пудів заліза. - Ануте, дядечку, палицю робити! - Що ж,- каже,- я його не можу й підняти. - Я його сам буду на горен класти, а ви тільки молотом обковуйте. Зробили ту палку. Він вийшов надвір і кинув її вгору. - Дивіться ж, дядьку, вгору. Хмара наступатиме, дрібний дощик накрапатиме, паличка летітиме - як грім гримітиме. Тоді мене збудите, бо я ляжу спати. Якраз через добу дивиться дядько: хмара наступає, дрібний дощик накрапає, паличка летить - як грім гримить. - Вставай, небоже, паличка твоя летить. Він схопився, став, підставив плече, паличка ударилась йому об плече, надвоє перебилась. - Легка, дядечку! Пішов, ще сто пудів заліза приніс. Почали його докупи збивати, скували удруге паличку. Він вийшов надвір і кинув знов угору. - Дядечку,- каже,- дивіться вгору. У двоє діб хмарочка наступатиме, дрібен дощик накрапатиме, паличка летітиме - як грім гримітиме. А сам ліг спать. Якраз через дві доби дивиться дядько - хмара наступає, дрібен дощик накрапає, паличка летить: - Вставай, небоже, паличка летить! Він схопився, підставив коліно, паличка впала, зігнулась. Пішов він знов у місто, купив ще сто пудів заліза. Приносить - і почали знову сковувати докупи. Скували ту паличку. Втретє Іван вийшов надвір, кинув її угору і каже дядькові: - Тепер дивіться, уже через троє діб хмара наступатиме, дрібен дощик накрапатиме, паличка летітиме - як грім гримітиме, тоді мене збудите. А на третю добу дядько каже: - Вставай, небоже, палка летить! Іван встав, підставив долоню, вона впала на долоню -- не погнулася, тільки трішечки з кінця подалась. - Тепер, може, буде годитися. Добра буде. Подякував дядькові.  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 9 925
|
|
|
