 - Сини мої, соколи мої! Дійшли ви до літ - час уже вам подружжя шукать. - Час,- кажуть,- таточку, час. - Забирайте ж,- каже,- діти, сагайдаки срібні, накладайте стрілочки мідні і пускайте у чужі землі далекі: хто до кого попаде в двір, там тому й молоду брать. От вони вийшли на двір, понатягали сагайдаки - давай стрілять. Старший стрельнув - загула стріла під небесами та й упала аж у іншому царстві, у царя в садочку. Царівна на той час по саду проходжувалась, підняла стрілку, любує. Прийшла до батька, хвалиться: - Яку я, таточку, гарну стрілку найшла! - Не 'ддавай же,- каже царі,- її нікому, тільки оддай тому, хто тебе дружиною візьме. Коли так: через яку там пору приїздить старший царевич, просить у неї стрілку. - Не дам я,- каже,- ції стрілки нікому - тільки оддам тому, хто мене дружиною візьме. - Я,- каже царевич,- тебе візьму. Намовились. Поїхав він. Другий царевич стрельнув - звилась стріла нижче хмари, вище лісу та й упала у княжецький двір. Князівна на той час на рундучку сиділа, побачила, підняла стрілку і понесла до батька: - Яку я, таточку, гарну стрілку найшла! - Не оддавай же її,- каже князь,- нікому, тільки хіба оддай тому, хто тебе дружиною візьме. От приїжджає і другий царевич, просить стрілку. Вона сказала так, як і та. І цей каже: - Я тебе візьму. Погодились, поїхав. Приходиться третьому стрілять. Іван-царе-вич,- його звали Іваном-царевичем,- як стрельне - загула стріла ні високо, ні низько - вище хат, та й упала ні далеко, ні близько - коло села в болоті. На купині сиділа жаба і взяла ту стрілку. Приходить Іван-царевич, просить: - Верни мою стрілку! - Не дам я,- каже жаба,- ції стрілки нікому - тільки оддам тому, хто мене дружиною візьме. Іван-царевич подумав: «Як-таки його зеленужабу за дружину брати?» Постояв над болотом, пожурився,- пішов додому, плачучи. От уже їм час до батька йти, казать, хто-яку собі молоду найшов. Ті ж два - старший і підстарший - такі раді, що господи!  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 7 380
|
|
|
