DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Телесик
Телесик
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?»

От баба й просить діда:

- Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от і буде мені хоч забавка!

Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку. Положила баба ту деревинку в колисочку - колише й пісні співає:

- Люлі-люлі, Телесику,
Наварила кулешику,
- Із нізюшми, із ручками,
Буду тебе годувати!


Колихала-колихала, аж поки полягали вони увечері спати. Встають уранці - аж з тієї деревинки та став синок маленький! Вони так зраділи, що й не сказати! Та й назвали синка Телесиком.

Росте той синок та й росте,- і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього. От як підріс він, то й каже:

- Зробіть мені, тату, золотий човник і срібнеє веселечко, буду я рибку ловити та вас годувати.

Він їздить по річці, ловить рибку та й годує діда й бабу, наловить та віддасть - і знову поїде. А мати йому їсти носить... Та й каже:

- Гляди ж, сину, як я кликатиму, то пливи до

бережка, а як хто чужий, то пливи далі!

От мати наварила йому снідати, принесла до берега та й кличе:

- Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!


Телесик почув:

- Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж моя матінка снідати принесла!

Пливе... Пристав до бережка, наївся, напився, відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі рибку ловити.

А змія й підслухала, як мати кликала Телесика, та й прийшла до берега та й давай гукати товстим голосом:

- Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!


А він чує...

- То ж не моєї матінки голос! Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!

Махнув весельцем - човник і поплив. А змія стояла-стояла та й пішла від бережка геть.

От мати Телесикова наварила йому обідати, понесла до бережка та й кличе:

- Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!


Він почув:

- Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж моя матінка мені обідати принесла!
Телесик


Страницы: 1 2 3
 
Вернуться назад | Просмотров: 4 623