 Ото якось пiдмiтав у дворi та й знайшов пшеничний колос. — Круть, Верть, — став гукати пiвник, — а гляньте-но, що я знайшов! Поприбiгали мишенята та й кажуть: — Коли б це його обмолотити. — А хто молотиме? — питається пiвник. — Не я! — одказує одне мишеня. — Не я! — каже й друге мишеня. — Я обмолочу, — каже до них пiвник. I взявся до роботи. А мишенята й далi граються. От вже й обмолотив пiвник колосок та й знов гукає: — Гей, Круть, гей, Верть, а йдiть гляньте, скiльки зерна я намолотив! Поприбiгали мишенята. — Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолотити. — А хто понесе? — питає пiвник. — Не я! — гукає Круть. — Не я! — гукає Верть. — Ну, то я однесу, — каже пiвник. Узяв на плечi мiшок та й пiшов. А мишенята собi одно скачуть — у довгої лози граються. Прийшов пiвник додому, знов кличе мишенят: — Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно принiс. Поприбiгали мишенята, порадiли: — Ой, пiвнику! Вже тепер тiсто треба замiсити та пирiжечкiв спекти. — Хто ж мiситиме? — питає пiвник. А мишенята й знов своє: — Не я! — пищить Круть. — Не я! — пищить Верть. Подумав, подумав пiвник та й каже: — Доведеться менi, мабуть. От замiсив пiвник тiсто, принiс дрова та й розпалив у печi. А як у печi нагорiло, посадив пирiжки. Мишенята й собi дiло мають: пiсень спiвають, танцюють. Аж ось i спеклися пирiжки, повиймав їх пiвник, виклав на столi. А мишенята вже й тут. I гукати їх не треба. — Ох, i голодний я! — каже Круть. — А я який голодний! — каже Верть. Та й посiдали до столу. А пiвник i каже: — Стривайте-но, стривайте! Ви менi перше скажiть, хто знайшов колосок. — Ти, — кажуть мишенята. — А хто його обмолотив? — Ти, — вже тихiше вiдказують Круть iз Вертем. — А тiсто хто мiсив? Пiч витопив? Пирiжкiв напiк? — Ти, — вже й зовсiм нищечком кажуть мишенята. — А що ви робили? Що мали казати мишенята? — Нiчого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а пiвник їх i не тримає. Хто ж отаких лiнюхiв пирiжками пригощатиме?  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 579
|
|
|
