 — Дивись, — кажуть, — це нашого старшини палиця! А де це ти її взяв, діду? Украв, га? Признавайся! Дід мовчить, уже й злякався, хоч палиця та не крадена, а його власна. Коли саме на це входить старшина до корчми. Тії причепи зараз до нього: — А правда, то ваша палиця? Чи не вкрав її дід у вас? Старшина глянув на палицю: та й гарна ж! І закортіло йому ту палицю відібрати. — Ай справді це моя! Де це ти її взяв, діду? А дід уже схаменувся, питає: — Чуєте, пане старшино, то ваша палиця? Візьміть, як ваша! Старшина бере. — Так, — каже дід, — добре! У нашому селі злодії обікрали церкву і цю палицю там покинули, забули; а люди дали її мені, щоб я ішов у світ: хто буде казати, що то його палиця, той і обікрав церкву. Старшина тоді туди-сюди... Та що робити? Не тільки палицю віддав, а ще й заплатив дідові, щоб нікому не казав.  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 330
|
|
|
