 — Я вам, батюшко, заплачу, що схочете, тільки до ладу поховайте мого чоловіка. Піп радий. Збирається та й йде на похорон. Правив—правив — скільки влізло. Прийшлось до плати, — відчиняє господиня йому сундук з мідними грошима. — Беріть, батюшко, скільки вам треба. — Набрав піп повні кишені. Тоді вона відчиняє ще й другий сундук із срібними грошима. Чухається піп, що йому робити. Бере вже він і ті гроші срібні; і в пазуху напхав, і скрізь. А тоді вона відчиняє йому й третій сундук із золотими грошима. Дивиться піп — що ж його робити? Набрав уже і в дві жмені; де яка була латка — він і туди напхав. Попрощався з господинею, подякував та й іде. Вийшовши з хати, помітив: під хлівом висить хомут з наритниками, та й каже: — Параско, дай мені і цього хомутця! А вона йому: — Візьміть, батюшко. А піп каже: — Надінь мені його сюди, на шию. Наділа вона йому на шию хомута, пішов він. Помітив піп, що на полиці під хлівцем лежить брус, та й каже: — Параско, дай мені оцього брусика, та встроми його сюди, в зуби! Так навантажився піп, більше ніж треба. Іде він помаленьку, але наритники якось зсунулися і попали попові під ноги. Піп заплутався у наритниках та й упав, а брус посунувся йому далі в горло — піп і помер.  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 297
|
|
|
