 Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже вороні: — Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні були! — Угу! — каже ворона, не роззявляючи рота. — І братів, і сестер твоїх знав, — каже рак, — які ж добрі були! — Угу! — гугнить ворона, а рака кріпенько держить. — Та вже хоч вони і гарні та добрі, — каже рак, — а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої за тебе! — Еге! — крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море. От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою промовою, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота». А як кого остерігають, то кажуть: «Гляди, не впусти рака з рота».  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 471
|
|
|
