![]() Коли се один і каже: — Ой, братику, біда! Смерть іде! (А воно, бачите, в степу так здалека видно!). — Ну, то що? — каже той. — Та вона ж нас постинає! Тікаймо! — Е... ні, брате, не подоба козакам утікати! Та й спека он яка чортяча, не дуже то й підбіжиш! Будем уже сидіть. Раз мати на світ родила, раз і помирати! — Чи так, то й так! Сидять. Надійшла смерть та й каже: — Оце й добре, що я вас, волоцюг, спіткала. Годі вам гуляти та розкошувати, у шовкових жупанах ходити та мед-вино пити, ось я вас із світа зжену, косою голови постинаю! — Стинай, — каже один козак, — на те твоя сила й воля! Тільки дай мені, милостива пані, перед смертю люльки покурити! — Ну, — каже смерть, — коли ти мене милостивою панею назвав, то вже кури собі! Вийняв козак люльку та як закурив! А тютюн добрячий, міцний, — як пійшов од його дух та дим, то смерть аж набік одійшла. — Оце, — каже, — який поганий дух! Як се ти таку погань куриш! — Та що ж, — каже козак, — так мені сужено! Як розійшовся дим та дух, смерть знов приступила: — Ну, — каже, — покурив, тепер я вас обох постинаю! — Стривай, милостива пані, дай і мені пільгу! — каже другий козак. — Дозволь мені перед смертю тютюну понюхати! — Нюхай, — каже, — та знай мою добрість. Вийняв той козак ріжка, бере понюшку, а сам думає, як би йому призвести смерть, щоб вона понюхала!.. Нюхнув на один бік, нюхнув на другий, крекнув, бо тютюн був добре заправлений: там було й чемериці, й тургуну, й перцю додано для моці, щоб у носі крутило. — А що ж воно, добре? — пита смерть. — Та як кому! — каже козак. — Ану, дай спробувати! — просить смерть. — На, милостива пані! Як нюхнула смерть, як закрутить їй у носі, як чхне вона — аж косу впустила! — Цур же йому, — каже, — яке погане! Ще поганіше, ніж той дим! І як се ти таке паскудство вживаєш?! — Отак як бачиш! — каже козак. — Приймаю муку цілий вік, бо так уже мені пороблено чи наслано, Бог його зна! Мушу терпіти... — А! — каже смерть, — коли так, не буду ж я вас косою стинати! То не штука — вмерти, а от ти чхай ще п’ятдесят літ! Отаким чином і визволилися козаки від наглої смерті. ![]() |
|
Вернуться назад | Просмотров: 890
|