 Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже: — Де б це глечика поставити? — Постав, стара, під кущем. Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. Аж біжить зайчик. Побачив глечика, випив з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить, крутить головою, приказує: — Ну, глечику, пожартував — і годі. Випусти мою голівоньку! А глечик не відпускає, хоч ти що роби. — Підожди ж, клятий глечику! — каже зайчик. — Ось я тебе втоплю. Побіг він до річки. Опустив голову у воду. Наповнився глечик, і зайчик винув свою голівоньку. Зрадів сіренький та пострибав собі до лісу.  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 514
|
|
|
