 Жив в одному стійбищі шаман Чумбока. Л в тому стійбищі багато хлопчаків було. Любили вони силою мірятись, наввипередки бігати, на поясах тягатися. Славні хлопчаки були! Усі батьки своїх хлопчаків любили. І у шамана Чумбоки син був по імені Акимка. Шаман був багатий. Жив він обдурюванням: казав, що багато знає; казав, що з бісом знається - може будь-яку людину заворожити чи вилікувати. Захворіє хто-небудь у стійбищі - кличуть шамана. Прийде Чумбока, подивиться на хворого, каже: - У нього біс уселився! Я цього біса знаю, знайомий біс. Його вигнати треба. Бубон свій натягне, б'є в нього, вогнище розведе, кружляє, кружляє... Різні слова викрикує, наче з бісами розмовляє: просить покипути хворого, піти, погрожує бісам. Видужає хворий - шаман каже: «От, прогнав я бісів. Сильний я! Мені подарунки давайте». Помре хворий - каже шаман: «Погані подарунки були, мало вірили мені люди. От біси і забрали хворого до себе». Боялися люди шамана. Усілякі подарунки йому носили. Інший собі не залишить, а Чумбоці несе. Став Чумбока багатий-пребага-тий. Загордився Чумбока. Ходить по стійбищу - товстий, такий жирний, що увесь халат у нього жиром просякнув. Задер Чумбока носа вгору - найкращим за всіх себе вважає. А шаманів син Акимка був такий самий, як і всі хлопчаки. Прикро стало шаманові, що його син на всіх інших схожий. Задумав він вирізнити Акимку з-поміж інших хлопчаків. Пішов до коваля. Золота шматок приніс. - Слухай, ковалю, зроби мені обруч. - Для чого тобі обруч, та ще золотий? - питає коваль шамана. - Синові на шию надіну,- каже шаман. - Відзнака буде у Акимки. Нехай усі люди бачать, який у нього батько багатий! Каже коваль: - Негарно, Чумбоко, свого сина від дітей одділяти. Розсердився шаман. - Дурний ти! - каже. - Дурний, а мені ще поради даєш!  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 2 847
|
|
|
