 Один ведмідь геть закон зневажав: бешкетував, маленьких звірів кривдив. Не стало від нього життя ні мишам, ні ховрахам, ні тхорам. І тарбаганам, і земляним зайчикам, і колонкам від нього життя не стало. Хто б йому докоряв, якби ведмідь з голоду на них поласився? А то ведмідь - ситий, жирний! Не стільки їсть, скільки душить. Сподобалося йому малих ганяти. І ніде від нього не заховаєшся: у дуплі - дістане, у норі - дістане, з гілки - зніме і з води витягне! Плакали звірі, але терпіли. А потім заходився ведмідь і дітей їхніх нищити. Це вже найпослідуще діло, гірше якого і не буває! Пташині гнізда руйнує, у норах малюків душить. У найменшої мишки всіх понищив. Ногою наступив - і жодного в живих не залишилося. Плаче мишка, метушиться. А що вона одна може ведмедеві заподіяти? У пташки синички ведмідь гніздо видер, усі яйця поїв. Плаче синичка, навколо гнізда літає. А що вона одна проти ведмедя зробити може? А ведмідь регоче з них. Біжить мишка захисту шукати. Чує - синичка плаче. Питає мишка: - Гей, сусідко, що сталося? Чого ти плачеш? Відказує синичка: - Уже час було вилупитись із яєчок моїм діткам! Дзьобиками в шкаралупу стукали. З'їв їх ведмідь! Де захист знайду? Що одна зроблю? Заплакала й мишка. - Уже чорним смушком мої дітки почали вкриватись! Уже оченята розплющувати стали! І також ведмідь понищив усіх! Де захист знайти, як уберегти діток від нього? До Тахігового Господаря йти - далеко. Самим ведмедя покарати - сил у кожного мало. Думали, гадали - придумали. «Чого боятись? - кажуть.-Нас тепер двоє!» Пішли вони до ведмедя. А ведмідь - сам назустріч. Іде, перевалюється з ноги на ногу. За звичкою вже й лапу підняв, щоб мишку з синичкою одним ударом розчавити. А синичка кричить йому: - Гей, сусіде, постривай! У мене добра новина є! - Що за новина? - ревнув ведмідь,- Кажи, та швидше! Відповідає йому синичка: - Бачила я у сусідньому гаю бджолиний рій. Полетіла туди, дивлюся - повна-повнісінька колода меду, мед уже на землю стікає. Дай, думаю, ведмедеві скажу...  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 4 413
|
|
|
