 Жило на Амурі двоє людей: ні-канський купець Лі-Фу та нанайський мисливець Актанка. Різні вони люди були. Актанка рибу ловив, звіра бив, усе життя працював, проте бідно жив. Лі-Фу стріли на лука накласти не вмів, сойки від рябчика відрізнити не міг, за все своє життя жодної рибини не впіймав, що таке невід - не знав, тільки гроші рахував та, в крамниці сидячи, торгував, а жив багато. Актанка всю свою здобич віддавав йому за крупу та борошно. Лі-Фу був жадна й нечесна людина. Він в Актанки хутро брав. До своєї товстої книги записував - що брав, що давав. Але записував він неправильно. А Актанка був неписьменний і сам не міг порахувати, скільки він заборгував Лі-Фу. І виходило, що чим краще полював Актанка, тим дорожчими ставали товари у Лі-Фу. Не може Актанка боргу заплатити! А Лі-Фу щодня прибігає і кричить: - Гей, ти, не лежи! Іди на полювання! Борг за тобою! Якось одібрав за борг Лі-Фу в Актанки сіті. Геть здурів купець від зажерливості, не тямив, що без снасті Актанка нічого не впіймає. Подумав, подумав Актанка. Довго думав. Зробив сільця з жил лося, самостріл прилаштував на стежці, по якій кабан завжди до водопою ходить. Кабан пішов воду пити - самостріл звалив його. Знову в Актанки здобич є. Став Актанка м'ясо варити. Лі-Фу почув, що м'ясом пахне, прибіг. На мисливця кричить, ногами тупає, у свою товсту книгу пальцем тиче: - Гей,ти,борг віддавай! Віддав йому Актанка все м'ясо. А Лі-Фу й цього мало: і самостріла забрав, і сільця! Он як... Каже дружина Актанки - Аін-ка: - Що ми робити будемо, пане Лі-Фу? Без снасті не можна здобичі взяти, не можна м'яса, шкури добути. Не слухає її Лі-Фу, згріб усе в оберемок і пішов. Заплакала Аін-ка. Заспокоює її Актанка: - Нічого, жінко, якось проживемо. Подумав, подумав. Довго думав. Потім із гілки тиса зробив маленький лучок і пішов у тайгу. Око в Актанки гостре, рука в нього тверда. Як пустить стрілу -так і вб'є птаха. Багато дичини набив. Приніс додому. Стала Аінка птицю смажити на рожні. Почув зажерливий Лі-Фу, що в Актанки печенею пахне, знову прибіг: - Віддай борг! Не може Актанка боргу віддати. Забрав у нього Лі-Фу і лучок, і стріли, і птахів. Пішов. Плаче Аінка: - Ой-ой-ой! Як тепер жити будемо? Каже їй Актанка: - Не плач, жінко, краще подумаймо. Став Актанка думати. Цілу ніч думав. Замалим усього тютюну не викурив, доки думав. Уранці каже дружині: - Піди приготуй смоли. Пішла Аінка в ліс. Наскребла смоли з ялиці, смереки. Багато наскребла. Розтопила, змішала. Взяв Актанка чумашку з смолою. Пішов на бескид, де висока ялина росла. Виліз він на те дерево, на самий вершечок. Навколо поглянув. Бачить - птахи летять. Почав Актанка з того дерева злазити та смолою гілля і стовбур обмазувати. Спускається і маже, спускається і маже... Все дерево вимазав, потім додому спати пішов.  |
|
Вернуться назад | Просмотров: 3 141
|
|
|
