DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Цо люди роблять, то й ти те роби
Цо люди роблять, то й ти те роби
Отець лежить на смертній постелі. Син приходить до

нього і, ревучи, каже:

- Няньку мій солодкий! Що я буду чинити, як ви

умрете?

Отець:

- Не реви, сину! Не реви! Що будуть люди робити, і ти те роби. Хліб аби все з медом їв, в кожному селі аби в тебе хижа була та й аби все у нових чоботях ходив. Так спомагайся, і нічого тобі не буде; однако як тобі круто прийдеться, то візьми мотуз на цей чіп, що тут у сій геренді забитий (вказує на чіп), завісся.

Отець був розумний і видів, що сину тяжко буде ґаздувати і на світі жити. Та що мав чинити - умерти мусиш.

Так і сталося. Отець умер, а син остався. Ось, як погребли няня, син приходить додому і тяжко реве зітхаючи: що він буде чинити. І тут приходить йому на гадку: «Гей, та ж няньо, дав би йому біг царство, казав мені, аби те чинив, що буду видіти, що люди чинять». Ось видить, а недалеко у сусідах верх хижі розбивають. Пішов він. і розбив на своїй хижі верх. Як розбив, знову дивиться, що чинять люди. Вийшов подивитися і видить, що уже покривають. Так чинить і він.

Так і далі він дивиться, що люди чинять, те й він чинить.

Раз, як виголоднівся, думає собі: «Та що б я їв?» - і нагадав собі: «Няньо на прощання, коли умирав, наказував мені, аби хліб з медом їв. Піду куплю собі меду і буду з хлібом їсти».

І так чинив все.

Раз і те прийшло йому на гадку, що няньо йому казав, аби в кожнім селі хижу мав. Пішов з села на село і всюди собі хижу робить. А щоб нянів наказ не похибити, все нові чоботи собі купував і лиш у нових чоботах ходив. На-кінець так вигаздував, що все няньове добро розгаздував; все, що було, пішло.

Ось, як уже не було нічого і прийшлося йому круто, купив собі мотуз і каже: «Гей, няньо прощений, гаразд мене нарадив, що я так догаздувався, що тепер нічого не маю. Однак учиняв всячину так, як він казав. Учиню і це Ще: піду і на той чіп, на котрий мені казав, завішуся. Бо учинив я другі няньові поради, учиню і це».

Так і учинив. Узяв мотуз, прив'язав на той чіп, що няньо вказав, поклав на шию і пробує, як ото завіситися.

Раз, як мотуз торгнув, чіп витягся, а із геренди червоні (дукати) так, як полова, стали сипатися. Він скоро розсилив мотуз, ізібрав червоні у міх, і лиш тоді йому мозок прозрів. Лиш тоді він зачав все у нових чоботях ходити, в кожнім селі собі хижу чинити, і лиш тоді дотолку-вав собі, що няньо (прощений би був!) гаразд йому казав на смертній постелі, аби те чинив, що люди чинять, аби так ґаздував, як і другі люди. В чоботях нових аби так ходив, щоб все нові були, тобто аби їх честував. На кожнім селі аби у нього хижа була, тобто аби чесний був, щоб люди всюди, куди піде, хоч у яке село, його любовно приймали.

Ну і те няньо знав, що син трохи неповного розуму, дурнякуватий, і у біді буде майже настільки, що мусить завіситися. І наперед йому червоних у геренду напрятав. Однак син но тому, як добув червоні і як уже його біда наїлася, так гаразд ґаздував, як няньо. І лиш тому, що так чинив, як йому наказав няньо на смертній постелі. Відтоді хто на смертній постелі, тобто перед смертю, що просить або напоминає, звикли додержувати й виповняти.
Цо люди роблять, то й ти те роби


 
Вернуться назад | Просмотров: 1 357