- Ти, може, хазяїну, і пити хочеш?

- О, хочу, котику-братику!

От побіг та у ратаїв украв глечик та собаці на шию почепив.

- Біжи,- каже,- води принеси!

Так собака побіг і приніс на шиї води, так кіт і подав ту воду хазяїну.

- Ходім,- каже кіт,- ще хліба хазяїну принесем.

От вони і пішли. Там молодиця напекла паляниць, так кіт увійшов у сінці та кричить:

- Мяу! - каже.

Так вони виганяли його, виганяли - не вигнали та й пішли у хату. А він за паляницю да й подав собаці, та ще й собі одну взяв. Паляниці лежали у сінях на кроваті. Та й пішли до хазяїна, подали йому й ті паляниці.

Та й пішли од змія того персня одіймати.

Скрізь ідуть, так собака й питає:

- Може, ти,- каже,- коте, їсти хочеш?

- Хочу,- каже,- та де його взяти?

- Сядь же ти,- каже собака,- на дорозі, а я піду із цих дубків вижену зайчика, а ти піймаєш, а мене за річкою коло шинку погодуєш. Ти,- каже,- у хату підеш, та мені хліба винесеш.

От він і вигнав зайчика, а кіт піймав, та взяли й з'їли удвох та й ідуть. Прийшли до річки, та собака і каже:

- Сядь на мене, коте, я тебе перевезу.

- Я,- каже,- сам перепливу.

Як скочив, так і переплив зараз. Та сів на березі, вже й висушивсь, а кіт усе крутиться у воді, та собака скочив і кота виніс на собі. Як вони то вже вилізли з води, та й пішли.

Підійшли до шинку. Дак кіт посадив собаку на призьбі, а сам пішов у хату.

- Сиди ж,- каже,- собако, а я піду, там у п'яниці є табакерка, так я її украду та й тобі хліба винесу.

Увійшов у хату,- так його там так лащать: куски йому кидають, усе. А він набере у рот та й несе собаці їсти. Та знов увійшов у хату, а чоловік нюхає табаку, так він вирвав у його з рук тую табакерку, та й побігли з собакою.

Та й прибігли до змієвого двору: вікна одчинені, і собаки навкруги лежать, і колодязь коло двору.

От кіт і каже:

- Лежи ж ти тут, собако, коло двору, не йди, бо тебе тії собаки зарвуть. Та набери води, на мій хвіст налий і табаку отого потопчи на хвіст.

Собака так і зробив. Так кіт і поліз у вікно до змія. На кроваті він лежить, спить і перстень той у зубах держить. Так кіт узяв та хвостом з табакою йому у рот, так він перстень і виплював, кіт за перстень да утік у вікно,- та вже з собакою так біжать, утікають! А змій так того персня шукає, усюди лазить.

От прибігли до тої річки, що перепливали, так собака і каже:

- Як же ми будем цей перстень нести: як ти будеш сам нести, то тебе хазяїн буде жаліть, а мене ні. Начепім,- каже,- лучче на ломачку.

Так вони почепили на ломачку той перстень та в зубах і несуть. Пливуть через ту річку, так кіт упустив ту ломачку, так перстень з його бока сковзнувсь й упав у воду. Так вони вийшли на берег, сидять, аж біжить до їх вовк да й каже:

- Може, ви, братці, хочете їсти?

- Хочемо,- кажуть,- да нігде взяти.

- Ходіть, там коні ходять, так я коня заріжу, там і з'їмо.

Вони прийшли. Вовк коня зарізав, вони наїлись та прийшли к тому берегу та й сидять, стережуть того персня.