Спочили вони з матір'ю, осідлали коня-винохо-да і поїхали собі. І знов поїхали на іншую землю, на тридесяте царство, в інше государство. І там у тому царстві цар помер. В'їздять вони в город, в їздять у суд, аж у суді сумують, що в нас царя нема, нікому охороняти нашого царства.

Він і підлицяється:

- Я,- каже,- буду у вас царем і охоронником вашого царства.

От вони дали йому будинок,- він собі й живе - не так-то хутко діється, як у казці кажеться,- рік або два. І сідлає він собі коня-винохода да й їде по всьому царстві... Може, він там який день або другий їздить да вже з такими кралями да царями зазнається!

От Соловей - великий розбійник навідався до його матері і радяться вдвох, що як би його зі світу згубить. І мати рече:

- Солов'ю! Він такий в мене сильний і могу-чий богатир, що нам його ніяк не можна зі світу згубить.

А Соловей - великий розбійник каже:

- Можна! Як приїде додому, так ти занедужай. Стане він тебе питать: «Чого ви, мамо, занедужали?» - «Що ж, синку? Десь-не-десь, в іншому царстві є Баба Яга, що держить вишні-че-решні, і коли б ти мені тих вишень дістав, так я б попоїла да й здорова була».

От приїздить її син додому, і вона недужою зробилась.

- Що ви, мамо? Чим занепали?

- Отим і тим, сину. Десь-не-десь, в іншому царстві є Баба Яга, що держить вишні-черешні, і коли б ти мені тих вишень дістав, так я б попоїла да й одужала.

А то, бачте, така Баба Яга - костяная нога, що аа мідному току молотить, москалів робить.

Він сів на коня-винохода і поїхав. Як поїхав вія на іншую землю, на тридесяте царство, в інше государство, аж стоїть город, так обнесений, як жаром. В'їжджає він у той город, а там будинки стоять такі, що й сказати не можна.