Було собі два брати - один багатий, а другий убогий. От прийшли іменини багатого. Він наззи-вав повну хату гостей, а убогого брата не покликав. От убогий брат і каже:

- Піду.

Та й пішов до брата в гості.

- Брате,- каже,- рідний! Хоч я й не буду їсти й пити, а тільки надивлюсь на твоє щастя, та побажаю тобі ще більшого.

А багатий брат як закричить на нього:

- Мені не треба таких волоцюг, як ти, забирайся до чорта!

- Дарма, я піду й до чорта,- одказав убогий та й пішов.

Прийшов до мірошника та й питається:

- А скажіть, будьте ласкаві, де тут є чорти?

- Та отут у кручі, плигай - так і знайдеш! - одказав мірошник.

От тоді убогий плигнув у воду та й дивиться: коли стоїть хата, він увійшов у ту хату, коли там нікого нема. Так він і заховавсь під припічок.

Коли це увійшов у хату один чорт, далі - другий... третій... і багато їх насходилось та й хваляться :

- От ми так досадили мірошникові - усе розриваєм та й розриваєм йому греблю, а її поправити не важко: тільки треба назламувати дубців з усякого дерева та й замостить. Тоді вже ніщо не розірве греблі.

І довго ще так вони хвалились, а далі й порозходились.

От тоді убогий брат вилазить з-під припічка, вийшов з хати та й виплив знову наверх. Потім прийшов до мірошника та й каже:

- У вас тут усе греблю розрива щось, чи що?

- Та еге ж,- одказує мірошник.

- А я знаю, чим її поправить.

- Ні, ми вже що не робили, так усе розрива.

- А як я поправлю, та уже ціла буде.

- Так ви тільки скажіть, як поправить, так вам пан за це багато грошей дасть.

От бідний брат і сказав. Греблю поправили і вже її ніхто і не розірве.

Пан за це дав бідному братові цілий віз червінців.

Як приїхав той додому, то й послав свого маленького хлопця до багатого брата по кружку, щоб міряти гроші, бо своєї у них не було.

- Що вони будуть міряти? - спитав багатий брат у хлопця.

- Та я не знаю! - одказав хлопець.

От тоді багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що мірятимуть, та й оддав хлопцеві.

Убогий брат поміряв червінці та й оддав кружку назад багатому.

Той глянув у кружку, коли ж там пристав один червінець. Він так і сплеснув руками.

- Тепер уясе брат багатший за мене!

Та й пішов до нього.

- Де ти стільки грошей набрав?

Той розказав багатому усе як було.

От тоді багатий брат пішов до кручі та й плю нув у воду. Коли й побачив хату, як казав бідний брат. От тоді увійшов до неї та й сховався під припічком.

Коли це посходились чорти та й балакають:

- Тепер уже не можна розірвать греблі вам - замощено дубцями з усякого дерева. Та хто ж воно довідався про це? Може, тут у нас хто слуха, що ми розказуємо? Ану пошукаємо!

У багатого брата і пішов мороз за спиною. А чорти дуже чують духом, так скоро й найшли багатого.

І розірвали його на шматки.