Як був собі чоловік та жінка, та не було у них дітей. От той чоловік насіяв проса, і вродилось просо таке славне, що аж весело дивитися.

Де не взявся вітер - вибив те просо. Прийшов чоловік додому та й голосить:

- Будемо,- каже,- ми тепер, жінко, без каші!

А жінка йому відказує:

- Іди, чоловіче, до вітрового батька суда просити: нехай тобі за побій заплатить!

Чоловік і пішов.

От приходить до вітрового батька, поклонився йому та й каже:

- Чого я до тебе прийшов, панотче?

- Скажеш.

- Твій син вибив у мене просо, так заплати мені за побій.

- Що ж тобі платити? Я не знаю, чим тобі платити.

От став вітрів батько думать. Думав, думав, а тоді і каже:

- Дам я тобі торбу.

- А що ж я з тою торбою робитиму?

- А що робитимеш? Як схочеш їсти, то зараз і скажеш: «Торбо, торбо, поставляйсь!» Так от тобі буде їсти і пити, скільки душа забажає.

- Ну, добре!

- А як наїсися, то скажеш: «Торбо, торбо, укладайся!» Вона й укладеться.

- Ну, гаразд.

Поніс чоловік торбу додому і хвалиться жінці:

- От, жінко, що я приніс!

- Торбу. А що, чоловіче, з тієї торби?

- А що, жінко, це торба така, що тільки скажеш: поставляйсь! —так тут буде такої страви, що не поїмо.

Жінка ухопила відра, пішла по воду та й хвалиться сусідам:

- Мій чоловік приніс таку торбу, що як скажеш: поставляйсь! - так буде такої страви, що не поїмо!

А кум їх почув, що говорить жінка, та й каже:

- Я прийду до вас у неділю обідать.

От діждались неділі. Прийшов кум у гості, садять його обідати, а піч нетоплена, нічого нема!

Кум і дивується:

- Що це,- дума собі,- за вража мати? Що то вони мені поставлять їсти?

Коли це господар зніма торбу з кілка. Кум і думає:

- Чи це б то справді жінка не збрехала?

А господар поклав торбу на стіл та й наказує:

- Торбо, торбо, поставляйсь!

Торба як поставилась, так де тієї й страви набралось: паляниці, м'ясо, борщ, гуска печена, пампушки із сметаною, каша молочна... усе таке, що називається - усе! їли, їли, та не поїли!

От кум прийшов до господи та й каже своїй жінці:

- От,жінко, у кума торба, так торба!

- А що там за торба така?

- А що? Посадив обідать, зняв з кілка торбу, та тільки усього, що сказав: торбо, торбо, поставляйсь! Так такого добра набралось, що тільки вигадать можна!

- От диво!

- Атож! Не диво?

- І де ж це він її таку здобув?

- А ось піду спитаю, де він її справді здобув!

От і прийшов.

- Де ти, куме, торбу взяв?

- А де взяв? Вітер дав.

- Продай, куме, мені цю торбу.

- Ні, не продам.