DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Бідний вовк
Бідний вовк
Ото був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду; ніде нічого не пійма. От, та й пішов він до бога просити їсти. Приходить до бога та приставився таким бідним, таким бідним, що ще гіршим, ніж був.

- Боже,- каже,- милостивий! Дай чого їсти, а то пропаду з голоду.

- А чого тобі їсти? - каже бог.

- Чого дай, то дай.

- Отам на лугах пасеться попова кобила, вона ніяк не підбіжить, от ту й з'їж!

От вовк мерщій од бога, трюх-трюх,- так біжить! Та до кобили:

- Здорова була, кобило! Казав бог, щоб я тебе з'їв.

- Що ж ти таке, що ти будеш мене їсти?

- Вовк! - каже.

- Та брешеш - собака!

- їй-богу,- каже,- вовк.

- Ну, коли ж ти вовк, з чого ж ти починатимеш мене їсти?

- Аз голови! - каже.

- Е, вовчику,- каже,- вовчику! Коли вже ти наважив мене з'їсти, то починай мене з хвоста; то поки доїси до середини,- а я все буду пастись,- та й доситішаю; тоді ти й закусиш ситеньким.

- Чи так, то й так! - каже вовк та зараз до хвоста...

Як потягне за хвіст, як вихоне та кобила задом, як дасть копитами в пику... Вовк не зна вже, чи на сім, чи на тім світі... А кобила як дремене! Аж курява встала. От вовк сидить собі та й дума:

«Чи я не дурний, чи я не скажений... Чому було не хватати за горло?!»

От він уп'ять потяг до бога просить їсти.

- Боже,- каже,- милостивий! Дай чого хоч трохи попоїсти, а то опухну з голоду.

- Хіба,- каже,- тобі кобили трохи?

[Вовк] лає:

- Хай,- каже,- з неї шкуру живцем на гамани злуплять! Не то не наївся, та трохи пики не розбила...

- Ну, коли ж так,- каже бог,- то піди, отам, над яром, такий ситий баран пасеться, то ти його й з'їж.

Пішов вовк. Баран пасеться над яром.

- Здоров, баране!

- Здоров.

- Казав бог, щоб я тебе з'їв.

- А що ти таке, що ти будеш мене їсти?

Каже:

- Вовк!

- Та брешеш - собака!

- Ні, їй-богу,- каже,- вовк!

- А коли ж ти вовк, то як ти мене їстимеш?

- А як їстиму?! З голови почну, та й увесь мій!..

- Е, вовчику,- каже,- вовчику! Коли вже наважив мене їсти, то стань краще от над оцим яром і рот роззяв, а я сам так туди й ускочу.

- Ставай,- каже.

От став він якраз над кручею - така круча! -роззявив рот - так тая пасть аж зяє: от би проковтнув! А баран як розженеться, як вчистить у лоб. Він - беркиць у яр... Добре наївся!.. Тоді сів сердега та й плаче:

- Чи я не дурний, чи я не скажений... Чи то видано, щоб живе м'ясо та само у рот ускочило?!

Думав, думав... От пішов знов до бога просить їсти.

- Боже,- каже,- милостивий, боже милосердний! Чого дай, то дай попоїсти, а то пропаду з голоду.

Бог каже:

- Такий з тебе їдець! Тобі якби само у рот ускочило... Та вже що з тобою казать: піди, там чоловік на дорозі загубив сало - то й твоє: воно нікуди не втече.


Страница 1 из 3 | Следующая страница
 
Вернуться назад | Просмотров: 4057