DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Сирота Мамбу
Сирота Мамбу
Сирота МамбуУльчі на Амурі давно живуть. З того часу, як вони прийшли сюди, маленькі сопки великими стали, великі річки маленькими стали.

Три роди ульчів - Сулакі, Пуна-ді, Губату - родичами були, один вогонь мали. Усі поряд жили: на березі Амуру їхні села одне за одним стояли.

Жили ульчі дружно. Усім селом хати ставили: хто глину місить, хто стовпи рубає, хто лати на покрівлю тягає. Усім селом рибу ловили: хто па великому човні, хто

на оморочці, хто, на колоді сидячи, рибу в сіті заганяє. З лісовими людьми, з водяними людьми дружно жили - завжди і нерпа, і тай-мень, і кета, і соболь, і лось у тих ульчів були.

У роду Сулакі хлопчик був один на ім'я Мамбу.

Коли народився він, мати своїм молоком п'ятнадцять днів його вмивала. Батько на колиску Мамбу сокирку та ножа повісив, щоб хлопчик до зброї звикав.

Тільки Мамбу пожа побачив, одразу за нього обома руками вхопився і з колиски виліз.

Здивувалися батько з матір'ю. «Богатирем наш Мамбу буде або нещасною людиною!» - про себе подумали.

А Мамбу з хати вийшов, камінь кинув у вільшаник - рябчика вбив. Над дверима птаха повісив, щоб усі бачили, що в дворі мисливець народився.

«Серед добрих людей найкращим буде!» - сказали тоді про Мамбу.

Лихих людей до тієї пори Сулакі не бачили. Тільки незабаром і з лихими людьми довелося їм зустрітись.

Восени, коли риба йшла, Чулакі повні комори рибою набили, юколи для собак заготували, осетровими та кетовими пузцями запаслися на всю зиму, насушили, нав'ялили риби. Брусниці, суниць, коріння лілій та лохини насушили.

Дивляться якось Сулакі - пливе по Амуру човен. Великий, ніс і корма вгору підняті. Не бачили ульчі таких до цього часу. На човні вітрила жовті. На щоглі знак із золотим драконом тріпоче. Під човном буруни грають. У човні людей багато сидить. У руках у них мечі завширшки в дві долоні, у руках цих людей списи висотою в два зрости. Лоби у людей голені, ззаду - коси до п'ят висять, чорною стрічкою перев'язані.

Кажуть старі:

- Треба по-доброму людей зустріти. Чужі люди, здалеку, видно... Новин у них, напевно, багато...

Каже Мамбу:

- Недобрі це люди! Від них у тайгу піти треба. Навіщо мечі в ру-

ках тримають? Навіщо списи наставили?

Зупинився човен біля селища Сулакі.

Вийшли з човна люди. Головного на ношах винесли. Під його вагою вісім носильників згинаються. На голові у нього шапка з пером павича та яшмовою кулькою. Халат на ньому всіма кольорами, як веселка, міниться. Черево у прибулого таке, що за ним і обличчя не видно.

Подивився на нього Мамбу і каже:

- Це не чоловік, а утроба. Нещастя наше приїхало!

- Що ти розумієш! - відказують старі.

Кинулись ульчі до прибулих. Закон велить обігріти, нагодувати, кращий шматок віддати тому, хто приїхав. Жінки на тацях несуть рибу, мось, кашу...

А чоловік-утроба, дивлячись на ульчів, каже:

- Ми ніканського царя люди. Наш цар - найбільший цар на землі, більшого від нього на світі нікого нема! Велів він данину з вас узяти.

Не розуміють ульчі, що таке данина. Нікому ніколи данини не платили. Питають, що це таке.

Відповідає їм ніканський чоловік-утроба:

- Будемо у вас брати по соболю з кожної людини. І так буде вічно! Обіцяє ніканський цар за це бути милостивим до вас. Дозволить вам рибу ловити в річці, звіра бити в лісі і повітрям дихати дозволить.

Здивувались люди.
Сирота Мамбу


Страница 1 из 5 | Следующая страница
 
Вернуться назад | Просмотров: 5341