DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Хлопчик Чокчо
Хлопчик Чокчо
Хлопчик ЧокчоЯк за себе не постояти! Як за рідних не постояти! Хіба кривдникові можна вибачити?

Жив в одному селищі нанаєць Бельди. Був у нього синок на ім'я Чокчо. Зовсім маленький синок -тільки-но ходити почав.

Цілу зиму Бельди полював. Багато хутра добув. І соболь у нього був, і білка, і лисиця, і нерпа, і ведмідь, і колонок, і вовк. Дивиться на хутро Бельди і радіє:

- Ось поїду в Ніканське цар-

ство - в місто Сань-Сін, хутро продам, харчів, набоїв на всю зиму накуплю! Сітку нову куплю, рушницю, патрони, іграшки.

Влітку й справді зібрався Бельди у Сань-Сін їхати.

Просить його синок:

- Візьми мене з собою, батьку!

Подумав Бельди - шлях небезпечний, можуть розбійники напасти. Мало що в дорозі трапитись може...

- Що ти, сину! - відказує Бельди.- Як це можна, щоб вдома мужчини не залишилось! Хто ж матір та сестричок захищатиме? Треба тобі залишитись.

Поїхав Бельди.

Минуло багато часу. Чокчо за цей час навчився ножем орудувати. Сидить струже: ложку зробив, човна маленького зробив, оленя із дерева вирізав, нарти, ведмедя, собачок... Багато різних іграшок зробив... А батька все немає!

Ось уже листя на деревах пожовкло, трава зів'яла. А Бельди додому все не їде.

Потім із сусіднього стійбища приїхали люди.

Приготувала мати Чокчо їжу, пригостила приїжджих юколою.

Сиділи вони, сиділи, курили, курили, юколу їли, їли, потім кажуть:

- Ми разом з Бельди у Сань-Сін їздили. Торгували. Назад повернулися...

- А де ж батько? - запитує Чокчо.

Один на одного поглянули прибулі.

- Твій батько,- кажуть,- торгував з одним чоловіком на ім'я Лян. Той у Бельди все хутро купив. Пішов Бельди до того маньчжу, щоб розрахувався він, і не повернувся. Не купець, виявилося, Лян, а розбійник. Усе хутро в Бельди забрав і самого його вбив.

- Чому ж ви за батька не заступилися? - запитує Чокчо.

Кажуть люди:

- У того Ляна-маньчжу велика ватага. А нас мало. Не могли ми за твого батька заступитися - по-

боялися: люди Ляна нас могли наздогнати, усі товари відібрати і нас убити могли...

- Погано ви зробили, - каже Чокчо.

Образились люди, сіли у човни і попливли.

Заголосила мати Чокчо, сестрички й собі заплакали.

Так плакали, що очі в них геть запухли.

- Що тепер з нами буде?

Та цим не зарадиш - сльозами Бельди не повернеш! А жити треба. Поплакали вони, поплакали та й до роботи взялися. Старша сестра списа взяла, в тайгу пішла - полювати. Менша в оморочку сіла, по Амуру попливла - рибу ловити. Мати вдома залишилась -господарювати, їжу готувати.

А Чокчо каже матері:

- Поший мені унти, спечи коржа. Піду я Ляна шукати. Знайду -за батька відомщу, хутро заберу!

Просить мати:

- Що ти, Чокчо! Куди ти підеш! Ти ще маленький.

Подивився на неї Чокчо:

- Батько сказав, що я мужчина. А мужчина повинен рід захищати, ворогові мстити повинен.

Бачить мати - Чокчо вперто на своєму стоїть, не вмовити його. Спекла йому коржа, пошила унти.

Узяв Чокчо свого ножа, мисливську пов'язку на голову начепив, юколи у мішок поклав, унти взув, попрощався з сестрами, з матір'ю і пішов.
Хлопчик Чокчо


Страница 1 из 4 | Следующая страница
 
Вернуться назад | Просмотров: 5687