DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Жадібний Канчуга
Жадібний Канчуга
Це ще тоді було, коли звірі людську мову розуміли. Тоді тигр з удегейськими людьми родичався. Тоді в роду Бісанка тигр бажаним гостем був.

Жили Бісанка у верхів'ях ріки Коппі. Багато їх було. Коли всі разом говорили - на Анюї чути було.

Одного року пощастило, дуже вдале полювання було. Мисливці добули стільки соболя, видри, білки, тхора, колонка, ведмедя і ли-

сиці, що жодного разу стільки не добували.

Купці до Бісанка приїхали, всі товари продали, а хутра наче й не поменшало.

Зібрались Бісанка на Амур -хутро своє продавати. Двадцять нарт налаштували. Кращих собачок у стійбищі взяли. Кращу одежу наділи. Коси новим червоним шнуром обплели. Шапочки із шкурок кабарги з хвостами соболів на голови наділи. Білі богдо - пов'язки - на голови почепили. Білі халати, шовком гаптовані, білі штани наділи. На нарти сіли, їздовими палицями змахнули, між полозками їх примостили - собакам волю дали.

- Тах, тах! Поть-поть-поть!

Побігли собачки. Тільки сніг у боки летить та полоззя скрипить.

Біжать собачки, гавкають. Те гавкання почувши, усі звірі врізнобіч тікають, за дерева, за намети ховаються. Мчать собачки, як вітер.

Такі собачки добрі, що не зупиняючись летять, на ходу юколу ковтають...

Через гірський хребет перевалили собачки; їм усе ніпочім - гори, річки, ущелини,- мчать навпростець. На верхів'я Анюю вийшли, далі - на Хор, далі - на Уссурі, далі - на Амур. Скільки їхали уде - хто знає; весело їхали, на час не зважали!

А в Муллакі на Амурі - торги великі. Народу зібралося звідусіль сила-силенна: нанайці з Амуру; нівхи, одягнені в риб'ячу шкіру, з острова; нагідальці з Амгуні на собаках; орочони з далеких пасовиськ, в овечій одежі; ульчі в оленячих унтах; орочі в оленячих тор-босах... Хіба всіх перелічиш!

Великі торги.

Купців наїхало багато: маньчжу з косами, голені пеки з довгими нігтями приїхали; із заморських островів купці у дерев'яних латах, з двосічними мечами припливли.

Тільки з купцями чорна хвороба приїхала. На чому їхала - хто знає! Чи на човні, чи на собачках,

чи на оленях, чи пішки прийшла -не знаю. Як одягнена була - не знаю. Тільки на тих великих торгах господинею стала.

Сіли Бісанка торгувати, а тут -лихо!

Напала на людей чорна хвороба. І стали вони вмирати. І нанайці, і ніканці, і негідальці, і орочони, і маньчжу, і орочі, і ульчі вмирати стали, і мисливці, і купці вмирати стали.

Бачать люди - кепські справи: смерть ні з ким не торгується, усіх підряд бере. Повтікали люди хто куди.

А в Бісанка і тікати нікому! З усіх живим один хлопець залишився, на ймення Конга. Приїздив він з братом. А брата взяла чорна смерть. Поховав Конга своїх земляків. Думає:

«Як брата свого на чужій землі кину? Нехай зі мною їде. Нехай за нашим звичаєм поховають його. Нехай за всіх земляків перед Господарем стоїть!»

Збив Конга великий ящик, поклав туди брата.

Кинув Конга всі товари - не до них тут... Сів на останню запряжку, крикнув на собак - і швидше від проклятого місця, додому!

їде Конга - не оглядається, від хвороби тікає.

А хвороба разом з братом у ящику лежить...

Скільки їхав Конга - хто знає: спочатку на Уссурі, далі на Хор, далі на Анюй, далі через гори.
Жадібний Канчуга


Страница 1 из 3 | Следующая страница
 
Вернуться назад | Просмотров: 3777