DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Дурний багач
Дурний багач
Багатство розуму не приносить. А зажерливість останній відбирає...

Жило на Амурі двоє людей: ні-канський купець Лі-Фу та нанайський мисливець Актанка. Різні вони люди були.

Актанка рибу ловив, звіра бив, усе життя працював, проте бідно жив. Лі-Фу стріли на лука накласти не вмів, сойки від рябчика відрізнити не міг, за все своє життя жодної рибини не впіймав, що таке невід - не знав, тільки гроші рахував та, в крамниці сидячи,

торгував, а жив багато. Актанка всю свою здобич віддавав йому за крупу та борошно.

Лі-Фу був жадна й нечесна людина. Він в Актанки хутро брав. До своєї товстої книги записував - що брав, що давав. Але записував він неправильно. А Актанка був неписьменний і сам не міг порахувати, скільки він заборгував Лі-Фу.

І виходило, що чим краще полював Актанка, тим дорожчими ставали товари у Лі-Фу.

Не може Актанка боргу заплатити!

А Лі-Фу щодня прибігає і кричить:

- Гей, ти, не лежи! Іди на полювання! Борг за тобою!

Якось одібрав за борг Лі-Фу в Актанки сіті.

Геть здурів купець від зажерливості, не тямив, що без снасті Актанка нічого не впіймає.

Подумав, подумав Актанка.

Довго думав.

Зробив сільця з жил лося, самостріл прилаштував на стежці, по якій кабан завжди до водопою ходить.

Кабан пішов воду пити - самостріл звалив його.

Знову в Актанки здобич є.

Став Актанка м'ясо варити.

Лі-Фу почув, що м'ясом пахне, прибіг.

На мисливця кричить, ногами тупає, у свою товсту книгу пальцем тиче:

- Гей,ти,борг віддавай!

Віддав йому Актанка все м'ясо.

А Лі-Фу й цього мало: і самостріла забрав, і сільця! Он як...

Каже дружина Актанки - Аін-ка:

- Що ми робити будемо, пане Лі-Фу? Без снасті не можна здобичі взяти, не можна м'яса, шкури добути.

Не слухає її Лі-Фу, згріб усе в оберемок і пішов. Заплакала Аін-ка.

Заспокоює її Актанка:

- Нічого, жінко, якось проживемо.

Подумав, подумав.

Довго думав. Потім із гілки тиса
зробив маленький лучок і пішов у тайгу.

Око в Актанки гостре, рука в нього тверда. Як пустить стрілу -так і вб'є птаха. Багато дичини набив. Приніс додому.

Стала Аінка птицю смажити на рожні.

Почув зажерливий Лі-Фу, що в Актанки печенею пахне, знову прибіг:

- Віддай борг!

Не може Актанка боргу віддати. Забрав у нього Лі-Фу і лучок, і стріли, і птахів.

Пішов.

Плаче Аінка:

- Ой-ой-ой! Як тепер жити будемо?

Каже їй Актанка:

- Не плач, жінко, краще подумаймо.

Став Актанка думати. Цілу ніч думав.

Замалим усього тютюну не викурив, доки думав.

Уранці каже дружині:

- Піди приготуй смоли.

Пішла Аінка в ліс. Наскребла

смоли з ялиці, смереки.

Багато наскребла. Розтопила, змішала.

Взяв Актанка чумашку з смолою. Пішов на бескид, де висока ялина росла.

Виліз він на те дерево, на самий вершечок. Навколо поглянув. Бачить - птахи летять. Почав Актанка з того дерева злазити та смолою гілля і стовбур обмазувати. Спускається і маже, спускається і маже...

Все дерево вимазав, потім додому спати пішов.
Дурний багач


Страница 1 из 2 | Следующая страница
 
Вернуться назад | Просмотров: 2769