DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Лисиця й ведмідь
Лисиця й ведмідь
Хіба можна вірити хитрому! У хитрого на язиці одне, а в голові інше. З хитромудрим поведешся - вдень і вночі пильнуй за ним!

Жила в тайзі лисиця. Надто спритною й хитрою вона була. І жила розкошуючи. Ловила фазанів, перепілок, куликів. Полювала на птахів, та й пташенятами не гребувала, як попадалися їй. А що вже яйця вона любила!.. Скільки гнізд понищила, скільки пташенят зі світу звела - і не злічити! Якось узялася зозуля рахувати: «Ку-ку!
Один. Ку-ку! Два», - то й до цього часу лік веде... Такий розбій лисиця чинила, що в тих місцях дичина почала зникати.

Але час іде - нікого не чекає. Не минула й лисицю напасть. Постаріла лисиця, стала погано бачити, на силі підупала. Пішла вона якось на полювання, бачить - іде по стежці фазан-півник. Підкралася лисиця до нього, вискочила з-за куща - хап фазана. А фазан закрутився, крилами замахав, шпорами своїми лисиці носа до крові
подер та й утік. Не могла з ним лисиця справитись. Фазан злетів на кущ і ну з лисиці сміятись.

- Гей, ти! - каже. - Не полювати тобі, а шкурою бути! Ні на що інше ти вже не здатна.

Заплакала лисиця з голоду й злості. Посунула до своєї нори...

Зовсім перестало щастити їй в полюванні.

Цілий день по тайзі никає, а піймати нічого не може. Спробувала лисиця навіть брусницею поживитись. Пожувала, пожувала й геть засумувала: їла багато, а голоду не вгамувала.

Тієї осені перелітні птахи у теплі краї рано зібрались. Потяглися ключами качки, гуси та журавлі. Летять, покрикують - з сопками, з тайгою та з тайговими озерами до весни прощаються.

Почула ці крики лисиця й зовсім помирати зібралась: сніг випаде рано, а в неї ніякісіньких запасів на зиму нема.

Іде лисиця, куди очі дивляться, голову опустила.

- Пошукаю, - каже, - дурнішого за себе. Може, й проживу.

Зустрілася з ведмедем, питає:

- Ти куди, сусіде, йдеш?

Відповідає ведмідь:

- Та ось шукаю, сусідко, чи не скаже мені хто-небудь, про що журавлі ночами кричать.

Подумала трохи лисиця, тоді й каже:

- Треба трохи пошаманити. І дізнаємося.

Ликовим паском лисиця підв'язалася, трісок та камінців на нього начіпляла. Пішла танцювати: хвостом мете, замість бубона в череп

собачий б'є. Розвісив ведмідь вуха, на лисицю дивиться і собі лапами плеще, лисиці шаманити допомагає.

Покружляла, покружляла лисиця, тоді й каже:

- Ну, сусіде, дізналась я, про що журавлі вночі кричать.

- Про що ж?

- А кричать вони, що зима буде рання, холодна й довга. Кричать, що всі звірі мають одне одному допомагати. Від такої зими, кричать, і барліг не врятує!
Лисиця й ведмідь


Страница 1 из 2 | Следующая страница
 
Вернуться назад | Просмотров: 3800