DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Маленька Ельга
Маленька Ельга
Маленька ЕльгаЦе трапилось дуже давно. Так давно, що найстаріший уде не пам'ятає. Йому про це дід розповідав. А дідові переповів його батько. Дуже давно це було.

В одного мисливця, Сольдіга, померла дружина й залишила йому дочку, на йменя Ельга.

Поховав Сольдіга дружину, посумував, посумував і одружився вдруге. Узяв жінку з роду Пунінга. І стали вони жити втрьох. Сольдіга, дружина його Пунінга і дочка Ельга.

Сольдіга дуже любив свою дочку.
Робив різні іграшки: колисочку, чумашки, рубля й качалку, щоб шкури м'яти. Такі іграшки робив, щоб звикла Ельга до жіночої роботи.

А маленька Ельга просила батька:

- Зроби мені нарти, лука, стріли, списа!

Пунінга, почувши це, запитала:

- Для чого тобі хлопчачі іграшки?

Відповідає Ельга:

- Підросту, батькові допомагатиму на полюванні.

- Ото ще! - каже Пунінга. -Не твій це клопіт.

Подивився Сольдіга на дочку, бачить - смілива дівчинка у нього росте. Зробив він дочці іграшки: маленькі нарти, лучка-самостріла, списа, маленького оленя з дерева вирізав, їздових собачок запряжку.

Побачила Пунінга, що не послухався її чоловік, і незлюбила Ельгу. Стала кривдити її, коли батько на полювання йшов. Терпіла Ельга, батькові не скаржилася на мачуху, щоб його не засмучувати.

Так і жили вони.

Ось одного разу зустрів Сольдіга кабана в тайзі. Довго гнав його Сольдіга. Геть загнав. Забіг у гущавину кабан і заліг.

Ішов мимо амба - тигр. Він голодний був. На кабана наткнувся - і давай його рвати! Не роздивився Сольдіга, хто там вовтузиться, метнув у гущавину списа. Проткнуло списом кабана й зачепило тигра.

Розлютився тигр і кинувся на Сольдігу. Дарма казав мисливець тигрові, що не його хотів убити, у кабана цілив,- не став амба його слухати і роздер на шматки.

Пізнав амба смак людської крові. Унадився до стійбища ходити. Пішли на його стежку інші мисливці, просили не чіпати їх, просили тигра в інші місця перейти. Але амба не слухав їх. Став ночами приходити - свиней, оленів, собак тягати. Маленьких дітей викрадати почав. Що ще гірше може бути!..

Загинув батько - Ельзі геть погано стало. Зненавиділа її Пунінга. Домучує дівчинку роботою. Хо-

дить Ельга по воду, миє крупу для каші, солить рибу, сушить юколу для собак, мне шкури, вишиває мачусі халати, носить із тайги хмиз для вогнища... А Пунінга цілими днями на нарах лежить, їсть, спить, люльку курить, нічого сама не робить, усе на Ельгу кричить: «Те подай, дівчисько, це подай!»

Знала Ельга, що старших слухатися треба, робила все, що їй мачуха загадувала. Було їй дуже важко. Але Ельга терпіла. Сама себе втішала:

- Ось виросту - піду від мачухи. Сама житиму. Полювати

буду.

Не розлучалася Ельга зі своїм списом, тому що його зробив батько. Ельга дуже любила свого батька. Куди б не йшла, списа з собою несла.

Якось послала мачуха Ельгу березової кори надерти, щоб нові чу-машки зробити.

Пішла дівчинка в тайгу, знайшла добру березу, зробила два надрізи, почала кору дерти. Раптом чує -хтось питає грубим голосом:

- Гей, що ти робиш тут, дівчинко? Чия ти?

Обернулася Ельга й побачила амбу - тигра. Уже давно йому перестало щастити в полюванні. Боки його позападали від голоду, був амба дуже злий. Та Ельга не злякалась тигра. Відповіла:

- Я дочка Сольдіги. А тобі чого треба?

Каже тигр:

- Розтерзав я Сольдігу... І тебе зараз з'їм!

Закричала Ельга на тигра:

- Геть звідси, злодію!
Маленька Ельга


Страница 1 из 4 | Следующая страница
 
Вернуться назад | Просмотров: 4586