DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Ворона й рак
Ворона й рак
Якось-то виліз на землю рак із своєї печери, а ворона поблизу стрибала, побачила та й ухопила його.

Вхопила, держить у дзьобові міцно та й думає, як би то за нього краще взятися, щоб із'їсти.

Бачить рак, що непереливки, та й пустився на хитрощі. Каже вороні:

- Ой, вороно, вороно! Знав я твого батька -що ж то за хороший птах був! Розумний який, боже!

- Угу,- каже ворона, а сама так цупко держить рака, не розтуляє дзьоба ні трішки.

- Ой, вороно, вороно! - промовляє знову рак.- Знав я й твою матір, і що ж то за моторна та мила птаха була - куди іншим воронам до неї!

- Угу! - знову обережно проказує ворона.

- Ой, вороно, вороно! - таки одно править рак,- знав я й братів твоїх та сестер; що ж то за гарні та вдатні були! Сказано - хорошого роду!

- Угу! - все однаково відмовляє ворона.

- Але ж,- каже рак,- ти всіх їх переважила: такої прехорошої, такої розумної, такої премилої птахи і в світі нема! Правда ж?

Від тих слів ворона так стішилася, що забула за все та й гукнула:

- Еге!

Мовивши теє, ворона і розщепила рота; рак тоді - плюсь у воду! Тільки його й бачила ворона!

Отак-то піддурив рак ворону, а чим: облесливим словом! Велику силу має воно...
Ворона й рак


 
Вернуться назад | Просмотров: 3229