DISLAND
 
Головна сторінка Правіла Зворотній зв'язок
 
 
Українскі народні та соціально-побутові казки




 





























Новости и события

Козел і баран
Козел і баранБув собі чоловік та жінка, мали вони козла й барана.

- Ох, жінко,- каже чоловік,- проженемо ми цього барана і козла, а то вже вони у нас дурно хліб їдять... А забирайтесь, козел і баран, собі з богом, щоб ви не були у мене і в дворі.

Пошили вони собі торбу та й пішли.

Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран дужий, та не сміливий; а козел міливий, та не дужий.

- Бери, баране, голову, бо ти дужий.

- Ох, бери ти, козле, бо ти сміливий.

Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та ідуть;

коли горить вогонь.

- Ходімо й ми туди, та переночуємо, щоб нас вовки не з'їли.

- Приходять туди, аж то вовки кашу варять.

- А, здорові, молодці!

- А, драстуйте, братці, драстуйте!.. Ще каша не кипить, м'ясо буде з вас...

Ох, там баран уже злякавсь, а козел давно уже злякався. Козел і одумавсь:

- А подай, лишень, баране, отую вовчую голову.

От баран і приніс.

- Та не цю, а подай більшу,- каже козел.

Баран знову цупить ту ж саму.

- Та подай ще більшу.

Ох, тут уже вовки злякались. Стали вони ду-мати-гадати, як би відціля утекти.

- Славна, братці, кумпанія, і каша гарна кипить, та нічим долить; піду я по воду.

Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо з вашою кумпанією!»

Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі відтіля удрати:

- Е, вражий сину, пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку.

Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів:

- Ось піду лишень я, так я їх прижену.

Як побіг, так і той рад, що втік.

- Ох, нумо, брате, скоріше хвататься, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня убратися.

Ох, як одумався вовк:

- Е, щоб нам трьом та козла і барана бояться?! Ось ходімо, ми їх поїмо, вражих синів.

Прийшли. Аж ті добре шатались, уже з куреня убрались. Як побігли, та й на дуба забрались.

Стали вовки думати-гадати, як би козла та барана нагнати. Як стали йти і найшли їх на дубі. Козел сміліший - ізліз на самий верх, а баран несміливий - так нижче.

- Ох, лягай,- кажуть вовки ковтуноватому вовкові,- ти старший; та й ворожи, чи не побачимо їх.

Як ліг вовк догори і почав ворожити. Баран сидить на гіллі та так дрижить: як упаде, да на вовка. Козел сміливий не став зівати, а як закричить:

- Подай мені ворожбита!

Вовки як схватились та насилу відтіля убрались.
Козел і баран


 
Вернуться назад | Просмотров: 1316